ФОЛКЛЕНДСЬКИЙ КОНФЛІКТ

Фолклендські складаються з 2 великих і близько 200 дрібних островів, розташованих у південно-західній частині Атлантичного океану. Вони перебувають на відстані 13 тисяч км від Англії й 400 км від Аргентини.

Понад 150 років тривали конфлікти довкола цих островів. 1820 року після проголошення незалежності від іспанської корони, Аргентина заявила про свої права на Фолклендські (Мальвинские) острови, а в 1829 році заснувала на них свою військову адміністрацію. В 1833 році Великобританія послала до островів свій десант і видворила аргентинців разом з їхнім військовим губернатором; архіпелаг був оголошений англійською колонією.

З 60- х років ХХ століття Аргентина підсилила дипломатичну активність щодо ліквідації колоніального режиму на Фолклендах і поширення свого суверенітету на острови. Ця проблема навіть розглядалася на засіданні ООН, і більшість висловилася за деколонізацію. Але уряд Англії не надав фолклендцям рівних прав з жителями Об'єднаного Королівства Великобританії й навіть відмовив їм у праві власності на островах. Стосунки помітно загострилися, коли в 1975 році англійський уряд направив на Фолкленди комісію на чолі з лордом Шелктоном для вивчення економічних можливостей архіпелагу - відбувся обмін різкими нотами і посли обох сторін були відкликані до 1979 року. Після приходу до влади в травні 1979 року консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер англо-аргентинські відносини ще більше погіршилися, а переговори в Нью-Йорку у квітні-травні 1980 року зайшли в глухий кут. Дипломатичне рішення територіальної суперечки здалося військовому уряду Аргентини вже неможливим, і він перейшов до рішучих дій.

19 березня 1982 року на о. Південна Георгія висадилися кілька десятків аргентинців - робочих компанії по переробці залізного лома; вони мали намір розібрати стару китобійну станцію. Відповідно до угоди 1971 року вони одержали дозвіл на в'їзд до англійського посольства в Буенос-Айресі, але влада островів заявила, що домовленість 1971 року не поширюється на острів Південна Георгія. Однак аргентинці, що висадилися, підняли на острові свій національний прапор. Англійські війська, що перебували на архіпелазі, спробували видворити аргентинських робітників, але міністр закордонних справ Аргентини Н. Коста Мендес заявив, що "аргентинці працюють на аргентинській території й будуть продовжувати працювати під захистом аргентинського уряду".

2 квітня 1982 року аргентинські війська під командуванням генерала М. Менендоса, здійснюючи операцію "Суверенітет", висадилися на Фолклендах, які захищала одна рота королівських морських піхотинців Великобританії (близько 80 людей), що дислокувався в Порт-Стенлі, що й припинила опір за наказом англійського губернатора Р. Ханта.

Жертв (включаючи навіть поранених) не було. Новим губернатором, тепер уже на Мальвинах (Фолклендах), став генерал М.Б. Менендос; 7 квітня відбулася дуже врочиста церемонія вступу його на посаду. Висадження військових підрозділів Аргентини на Фолкленды диктувалося внутрішніми причинами. Військова хунта на чолі з генералом Леопольдо Галтьєрі виявилася напередодні економічного краху: промислове виробництво припинилося, зовнішня заборгованість у багато разів перевищила бюджет, зовнішні позики припинилися, інфляція становила 300 відсотків у рік. Глава хунти сподівався за допомогою маленької переможної війни підняти престиж свого військового режиму.

У той день, коли аргентинські війська висадилися на Фолклендах (2 квітня 1982 року), Лондон розірвав дипломатичні відносини з Буенос-Айресом, заморозив аргентинські авуари в британських банках, заборонив продавати Аргентині військову техніку й зброю. У відповідь аргентинський уряд наклав заборону на платежі британським банкам.

3 квітня 1982 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію N 502, що призивала конфліктуючі сторони розв'язати суперечку шляхом переговорів; при цьому більшість членів Ради Безпеки висловилися за вивід аргентинських військ з Фолклендських (Мальвинских) островів. СРСР і ще три країни при голосуванні втрималися, тому що вимога про вивід аргентинських військ було рівносильна поверненню островів Англії. Панама проголосувала проти резолюції. Буенос-Айрес виражав готовність почати переговори, але вивести війська відмовилися. У другій половині квітня в Англії заговорили вже про неминучість застосування сили. Після артилерійського обстрілу англійський десант зайняв населені пункти Грютвикен і Лейт. 26 квітня генеральний секретар ООН Перес Де Куел’яр призвав Великобританію припинити воєнні дії, але його це було у різкій формі відкинуто прем'єр-міністром Англії. Великобританія продовжувала ескалацію конфлікту. 30 квітня в 11.00 за Гринвічем було оголошено про введення повної морської й повітряної блокади островів. Із цього часу англійські війська розглядали як ворожі будь-які судна й літаки, у тому числі цивільні, що опинилися в 200- мильній зоні. Аеропорт у Порт- Стенлі був оголошений закритим. Англійська авіація нанесла удари по оборонних позиціях аргентинських військ на Фолклендах (Мальвинах), у результаті яких були ушкоджено обоє, що були там аеродрому, нанесений значний збиток аргентинським винищувачам та літакам.

2 травня англійський підводний човен торпедував аргентинський крейсер "Хенераль Бельграно" , причому в 36 милях від 200- мильної зони, оголошеної самими ж англійцями. Загинули 368 члени екіпажа. Цей невиправданий захід обурив суспільної думки в усьому світі. У відповідь аргентинські війська активізували свої дії: був затоплений найбільший англійський есмінець "Шеффилд", на якім загинуло 30 людей. Але це не зупинило Англію. На завершальному етапі операції у Фолкленді було зібрано близько 100 англійських кораблів і 20 тисяч військовослужбовців.

Уряд Англії пред'явив Аргентині ультиматум, зажадавши вивести війська з островів протягом 48 годин, а зону воєнних дій звузив до 12 миль і перейшло до рішучих дій. 2 травня англійський фрегат потопив аргентинський танкер, а через кілька днів були обстріляні з кораблів і піддалися бомбардуванню з повітря Порт-Стенлі й Порт-Дарвін. Крім того, британські винищувачі-бомбардувальники "Харрієр" потопили аргентинське рибальське судно "Нарвав". Ця безглузда жорстокість також викликала обурення у всьому світі.

У середині травня англійці здійснили рейд на острівець Пебл і знищили там аргентинські літаки і склади зброї. 21 травня почався штурм Фолкленських островів британськими військами. Десантні загони висадилися одночасно в різних пунктах островів. 26 травня уряд Аргентини виклав свої побажання по улагоджуванню конфлікту: обговорення в ході переговорів долі не тільки Фолклендів, але й залежних територій; відвід військ обох сторін протягом 30 днів на свої бази; керування ООН на перехідний період і скасування обмежень, що перешкоджали поселенню на островах аргентинців. 30 травня аргентинська авіація серйозно ушкодила один із найпотужніших кораблів ВМС Англії - авіаносець "Інвінсібл" водотоннажністю 20 тисяч тонн, що має 900 людей екіпажа й новітнє ракетне озброєння.

4 червня в Раді Безпеки ООН був висунутий проект резолюції, що призиває обидві сторони негайно припинити вогонь, але Великобританія й США наклали на неї вето. 12 червня почалося масоване настання британської морської піхоти й парашутистів на Порт-Стенлі. Потужне бомбардування привело до жертв серед місцевого населення.

Після оточення англійськими військами Порту-Стенлі 14 червня 1982 року було досягнуто згоди про припинення бойових дій, а 15 червня англійський генерал Мур прийняв заяву про капітуляцію від аргентинського генерала Менендоса, але офіційної угоди між Англією й Аргентиною укладене не було.

Використано матеріали з сайту

http://www.hrono.info/sobyt/1900sob/1982folk.html