Сайт українських фронтових журналістів
  ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В МОЗАМБІКУ
 

Громадянська війна в Мозамбіку почалась приблизно в 1970-х роках і тривала до 1992 року.

ПЕРЕДУМОВИ Після другої світової війни почалася необоротна катастрофа європейських колоніальних імперій. Однак португальські колонії, зокрема Мозамбік, Португалія розглядала як інтегральну частину держави, і прагнула за будь-яку ціну їх утримати. 1962 року в країні почалося повстання проти португальських колонізаторів. Заснована закордоном національно-визвольна партія ФРЕЛІМО з самого початку партизанської війни й до моменту отримання державою незалежності контролювала значну частину території країни.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 25 квітня 1974 року диктаторський режим у Португалії був скинутий. «Ліві», що прийшли до влади в Португалії, надали колоніям незалежність. Однак процес політичного оформлення цього рішення мало багато недоліків, результатом чого стало запровадження у всіх трьох африканських колоніях однопартійних політичних систем. У Мозамбіку керівною партією стала ФРЕЛІМО, яка проголосила курс на будівництво соціалізму й співробітництво із СРСР. Однак у неї було чимало супротивників, найбільшим центром притягання яких став Мозамбіцький національний опір (МНО, відомий більш за своїм оригінальним акронімом РЕНАМО), який вів партизанську боротьбу проти уряду в північних і центральних провінціях країни й користувалося підтримкою спочатку Родезії, а потім ПАР.

Стратегія МНО в основному зводилася до диверсій з тенденцією до максимізації економічного збитку. До 1980 року опорні пункти МНО розташовувалися й у Південній Родезії (нині Зімбабве), на певних етапах використовувалася також територія Малаві. Після запровадження в Зімбабве влади корінного населення президент цієї країни Роберт Мугабе підтримав боротьбу мозамбіцького уряду проти МНО, яким з тих пір опікувалася зовнішня розвідка ПАР. Військову допомогу ФРЕЛІМО виявляли контингенти Танзанії, Зімбабве, і, наприкінці 80- х, також Малаві. У більшості операцій другої половини 80- х років зімбабвійська армія відігравала головну роль. В 1984 році ПАР формально відмовилася від підтримки РЕНАМО, але негласно продовжувала її. 19 жовтня 1986 року в авіакатастрофі загинув президент Мозамбіку Самора Машел. Існує версія, що його літак був спрямований на неправильний радіомаяк, установлений спецслужбами цієї країни. Після смерті Машела країною керував Жоакім Чіссано, який почав лібералізацію суспільного життя й переговори з опозицією. В умовах зміни політичної картини регіону й відмови нової влади ПАР від підтримки РЕНАМО, в 1992 році була укладена підсумкова мирна угода.

Матеріал із Вікіпедії
 
   
 
Этот сайт был создан бесплатно с помощью homepage-konstruktor.ru. Хотите тоже свой сайт?
Зарегистрироваться бесплатно