Перша війна. Складалася з перестрілок і зіткнень 25 листопада, 14, 16 і 18 грудня 1974. У Бобо-Діуласо почали громити малійців, збуджені брехливими слухами про те, що в Малі вбивають буркинабців. Улагодити конфлікт удалося за посередництвом Секу Тури.

Друга війна. Кінець осені того року характеризувався переходом тривалої посухи в потужні дощі, що змивали дороги й мости. Дощі, що спричинили епідемію холери. У спробах поурахувати всіх потерпілих, 20 грудня Буркіна-Фасо спробувала провести перепис населення, увівши при цьому жормткий поліцейський контроль; інспектори за підтримки армії помилково потрапили в Малі й спробували зі звичною строгість здійснити свою місію в декількох таборах фула. Це вилилося в розгул насилля; 25 грудня малійці атакували поселення в спірній зоні, але вже 26 буркінадці перейшли в наступ, підтриманий авіацією. Однак малійці зуміли нав'язати опонентам свій стратегічний план, і в підсумку захопили 4 села. Лівійці й нігерійці виступили медіаторами, і 30 була укладена угода про припинення вогню, яке мониторила група з 16 людей. На перемовинах у БСК 17-18.1. сторони погодилися розв'язувати спірні питання мирним шляхом. Загальні втрати складають від 59 до 300 людей, малійці не оприлюднили статистику, а буркинабці нарахували в себе 40 вбитих, враховуючи цивільних. У грудні 1986 року обидві сторони були задоволені рішенням Міжнародного Суду, згідно з яким територія поділялася майже рівно навпіл.

http://www.conflictologist.narod.ru/agacher.html