Війна за незалежність Еритреї (1961 — 1991) — збройна боротьба, що проводилася еритрейськими збройними угрупованнями за незалежність від Ефіопії в другій половині XX століття.

ПЕРЕДУМОВИ Й ПЕРЕБІГ ВІЙНИ В 1890—1941 роках Еритрея була колонією Італії, потім — протекторатом Великобританії. В 1950 році ООН прийняла рішення про об'єднання Еритреї та Ефіопії в межах федерації. Рішення набуло чинності в 1952 році. Більшість еритрейців виступали за незалежність своєї країни, у той час як Ефіопія намагалася позбавити Еритрею прав, надаваних автономією. Сформований наприкінці 1950- х років Фронт звільнення Еритреї (ФОЕ) у вересні 1961 року почав збройну боротьбу за незалежність. У відповідь на це в 1962 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє позбавив Еритрею прав автономії, розпустивши її парламент. У 1970-і роки в рядах ФОЕ відбувся розкол. Від Фронту відділилося кілька організацій, найбільш значною з яких був Народний фронт звільнення Еритреї (НФОЕ). У 1974 році в результаті військового перевороту Хайле Селассіє був скинутий, і до влади прийшов революційний уряд, що незабаром установив тісні зв'язки із СРСР. Незважаючи на зміну політичного режиму, війна в Еритреї тривала. Символом еритрейської боротьби за незалежність стало місто Накфа, сильно зруйноване у результаті авіанальотів ВПС Ефіопії (після закінчення війни на честь міста була названа еритрейська валюта). Протистояння Ефіопії ускладнювалося тим, що між ФОЕ й НФОЕ двічі мали місце внутрішні конфлікти. У результаті внутрішніх протиріч ФОЕ до початку 1980- х втратив значну частину свого впливу, і його загони відійшли в Судан. Протягом 1988—1991 років еритрейські партизани нанесли армії Ефіопії кілька важких поразок. У часі це збіглося із припиненням радянської військової допомоги Аддис-Абебі. У самій Ефіопії йшла громадянська війна. У травні 1991 року уряд покинув країну. Еритрея фактично отримала свою незалежність після трьох десятиліть збройної боротьби. За погодженням з новим ефіопським урядом у квітні 1993 року в Еритреї було проведено референдум, за підсумками якого 24 травня країна офіційно була проголошена незалежною. Численні людські жертви не оминули Еритрею. За час війни загинуло більше 150 тис. еритрейців — партизан і мирних жителів, 400 тис. осіб стали біженцями[1]. Ефіопія також понесла значні втрати, обчислювальні десятками (за деякими оцінками — сотнями) тисяч людей .