ІРАНО-ІРАКСЬКА ВІЙНА
Дата 22 вересня 1980 р. — 20 серпня 1988 р.
Місце Ірак, Іран, Персидська затока
Результат Нічия
КОРОТКИЙ ОПИС:
Ірано-Іракська війна — військовий конфлікт між Іраком та Іраном, що тривав з 1980 по 1988 рік. В Іране часто використовують на позначення цього конфлікту назву «Священна оборона» (دفاع مقدس — дафо́йе могадас), а в Іраку розповсюджена неофіційна назва «Кадиссія Саддама» (قادسیه صدام — кадиссийя́т саддам). Така назва була взята на честь перемоги арабів у битві при Кадиссії під час завоювання Персії.
Війна почалась 22 вересня 1980 року з вторгнення іракської армії в іранську провінцію Хузестан. Початок ваидався сприятливим для іракської армії. Утім вже до літа 1982 року Іран повернув собі усі раніше окуповані Іраком землі. Це поклало початок тривалій війні на винищення. Перемир’я, що опклало край кровопролиттю, було підписано 20 серпня 1988 року. Разом з ним було повністю відновлено довоєнну ситуацію.
Беручи до уваги тривалість, застосування ресурсів та кількість людських жертв, історики впевнено називають ірано-іракську війну найбільшим військовим конфліктом між суверенними країнами «третього світу» після 1945 року. Важлива деталь – використання обома сторонами конфлікту хімічної зброї.
ПЕРЕДУМОВИ:
На конференції ОПЕК (березень 1975 року) в Алжирі представники Ірану та Ірану підписали договір про кордон, що мав проходити по середині русла ріки Шатт-ель-Араб (Арвандруд). Тої, що володіє потужними запасами нафти. Східний берег Шатт-ель-Араб відходив Ірану, західний — Іраку. Останнього такий розклад не влаштовував. Протягом усього ХХ століття Ірак претендував на східний берег.
На початку 1979 року іранський шах назавжди покинув Тегеран, і влада в країні перейшла до Революційної ради на чолі з Хомейні. Після революційної «зачистки» кадрів іранської армії, остання суттєво втратила свою боєздатність. Її чисельність було скорочено з 240 до 180 тисяч і на місця 250 генералів були назначені недосвідчені командири молодшої ланки.
Навесні 1980 року шиїтські боєвики за підтримки Ірану здійснили замах на життя зам. прем’єр-міністра Іраку Таріка Азіза. Час від часу здійснювалися озброєні акції протии правлячої партії Іраку БААС. Це призвело до різкого погіршення відносин між країнами. Реакція Іраку не заставила довго на себе чекати. Уже 17 вересня 1980 року Саддам Хусейн формально денонсував Алжирський договір 1975 року. А отже оголосив схіжний берег Шатт-ель-Араб территорією Іраку.
Хід війни
Загальноприйнятою датою початку війни вважають 22 вересня 1980 р. Тоді іракська армія форсувала Шатт-ель-Араб і вторглась в іранську провінцію Хузестан. Проте в Іраку датою початку війни вважають 4 вересня – день, коли трапився прикордонний інцидент, спровокований Іраном.
Початковий етап військових дій приніс Іраку немало перемог. Зокрема, вдалося досягти успіху на центральній частині фронту в районі Касре-Шірин, а також на південній частина, де іракська армія окупувала частину іранської провінції Хузестан. Ще пізніше після тривалих боїв, вдалося оволодіти великим містом Хорремшехр. Проте переможний наступ Іраку зупинила загальна мобілізація Ірану. З грудня 1980 року війна вступила в позиційну фазу.
7 липня 1981 року Ізраїль, занепокоєний перспективою появи у Ірака власної атомної бомби, бомбовим ударом знищив ядерний центр, що розміщувався у кількох кілометрах від Багдаду. Іракська влада починає прискореними темпами виробляти хімічну зброю. І вже з 1982 року його починають активно використовувати у боях.
З другої половини 1981 року ініціатива перейшла до Ірану. У березнф-травні 1982 року в результаті двох великих іранських контрнаступів іракська армія занала великих втрат. В результаті першої (операція «Ієрусалим») було звільнено Хорремшехр. Понад 19 тис. іракських солдат потрапили в полон. Це змусило Саддама Хусейна почати переговори щодо мирного урегулювання конфлікту. Однак іранська сторона поставила нереальні для виконання Іраком умови. Одна з яких – відсторонення від влади самого Саддама Хусейна.
Протии ночі 14 липня 1982 р. іранська армія почала вторгнення в Ірак. Це корінним чином змінило хід війни. З середин 1982 по 1987 рік Іраном було вжито чисельні спроди захвату Басру – головний морський порт Іраку. Однак іранській стороні так і не вдалося повністю прорвати іракську оборону лінію. Найбільший успіх Ірану – окупація півострова Фао (лютий 1986 року), що практично ізолювало Ірак від Персидської затоки.
З 1984 року активно велась так звана «танкерна війна» — Ірак та Іран атакували в Персидській затоці танкери третіх країн, що перевозили нафту суперника. Ця тактика призвела до інтернаціоналізації конфлікту. У липні 1987 року мали місце ряд озброєних конфліктів між іранськими та американськими (що перевозили нафту) кораблями та літаками.
Військові дії, що затягнулися, а також відсутність помітних успіхів на фронті здійснювали деморалізуючу дію на іранське суспільство. Окрім того, наприкінці 1987 року Іран був на межі прямої конфронтації з військово-морським рупуванням США а Персидській заоці.
Максимально мобілізувавши економіку та використавши факор міжнародної ізоляції Ірану, Ірак у квітні – червні 1988 року провів ряд успішних наступів. У результаті Ірак не тільки повністю звільнив власну територію, а й знову «вступив» у землі супротивника. Передбачаючи безперспективність подальшого ведення військових дій, Хомейні 17 липня погодився на перемир’я, яке вступило в силу 20 серпня 1988 року.
НАСЛІДКИ ВІЙНИ
Ірано-іракська війна закінчилася так і не принісши жодній зі сторін впевненої, беззаперечної перемоги. Не зважаючи на це кожна зі сторін називала її своїм тріумфом. Економічну шкоду від воєнних дій для обох сторін оцінюють в суму 350 мільярдів доларів. Що ж до людських жертв, то тут єдино правдивої цифри не називається. Середня ж кількість смертей становить приблизно 1 мільйон людей.[3↑ Rajaee, Farhang. The Iran-Iraq war: the politics of aggression. Gainesville : University Press of Florida, 1993. p. 1].
Війна втягнула Ірак у борги перед більшістю країн арабського світу. Кувейту Ірак виявися винний 14 млрд. доларів.
ОЗБРОЄННЯ СТОРІН
До початку війни іракська армія користувалася зброєю, переважно радянського та французького виробництва. Іранські ж вояки до 1979 року мали у своєму користуванні зброю закуплену здебільшого у США. Хоча меншими партіями зброя купувалася і у ФРН, СРСР та Ізраїлі.
Неодноразово, за свідченням багатьох авторів і організацій, Ірак використовував хімічну зброю. Однак існують свідчення, що біологічну зброю використовував і Іран. Припускається, що Іран використовував гази при наступі в районі Халабджі (березень 1988 року)[8↑ Iran’s Chemical Weapon Program (Iran Watch).].
Примечания
↑ http://www.globalsecurity.org/military/world/war/iran-iraq.htm
↑ http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/cshome.html
↑ Rajaee, Farhang. The Iran-Iraq war: the politics of aggression. Gainesville : University Press of Florida, 1993. p. 1
↑ Ильин В. Е. «Фантом» F-4. — М.: Астрель, АСТ, 2001. — С. 310.
↑ [1]
↑ Tom Cooper, Farzad Bishop. Fire in the Hills: Iranian and Iraqi Battles of Autumn 1982 (acig.org)
↑ John Correll. The Fall of Lima Site 85 (Air Firce Magazine, April 2006)
Iran’s Chemical Weapon Program (Iran Watch).].
↑ База данных SIPRI по торговле оружием: http://web.archive.org/web/20040601181327/projects.sipri.se/armstrade/Trnd_Ind_IRQ_Imps_73-02.pdf
